З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну у світі з’явилось чимало культурних подій на підтримку України. Фестиваль українського кіно у Польщі є одним з таких заходів. У цьому матеріалі на warsawski.eu ми більш детально розповімо про цю ініціативу.
Поява
Усе почалось з 2014 року. Саме тоді росія анексувала Крим і почалась війна на сході України. У цей період у Варшаві з’явилось все більше українців. Тож у Беати Бєроньської-Лях виникла ідея створити щось, що б допомогло полякам глибше пізнати українську культуру. Жінка одразу подумала про українське кіно, адже для Беати кінематограф був найближчою галуззю культури. Раніше вона керувала кінотеатром “Luna”, роками організовувала різні огляди, фестивалі, тож, на її думку, це була найкраща форма знайомства двох культур. Беаті вдалось влаштувати фестиваль за підтримки варшавської мерії. Також у пригоді жінці стали контакти з українцями.
Перший фестиваль українського кіно у Польщі відбувся у 2016 році. Тоді організаторам вдалось показати 12 фільмів. Чимало поляків були дуже упереджені до українського кінематографа, адже вважали, що він є пострадянським. Після перегляду їхня думка змінилась. Вони зрозуміли, що українське кіно тепер рухається власним шляхом.
Діяльність фестивалю
Першим фільмом, який показали у межах фестивалю була стрічка “Гніздо горлиці” Тараса Ткаченка. У ньому розповідається про жінку, яка їде на заробітки в Італію, працює там прибиральницею, щоб прогодувати свою родину в Україні. Ця тема була так само близькою польським жінкам, тому що вони також виїжджали до Великої Британії, чи до Італії, Німеччини, щоб утримувати сім’ю. У фільмі зображена головна дилема: чи залишитися за кордоном і почати нове життя, чи підтримувати зв’язок з Україною, утримувати сім’ю там.
Організатори фестивалю намагаються показувати найкращі українські фільми за останній рік. В одному зі своїх інтерв’ю Беата Бєроньська-Лях поділилась, що у 2021 році на захід у Варшаву приїжджали українські кінематографи. Саме тоді відбулась дискусія про українське кіно, як воно розвивалося після розпаду Радянського Союзу і потім після подій на Майдані.
Щороку на фестивалі намагаються показати класику українського кіно. До прикладу, “Тіні забутих предків” Сергія Параджанова. Це робиться з метою, аби поляки познайомились не лише з сучасним українським кінематографом, а й з давнішими кінострічками. У 2022 році головною темою війни на фестивалі був короткометражний фільм “Маріуполь”. Це блок короткометражних стрічок, які показують місто Маріуполь після 2014 року і після першої російської агресії проти України. До слова, кошти від перегляду передали на підтримку України.
Фестиваль українського кіно у Польщі має можливість й надалі існувати за підтримки варшавської влади. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну засновники заходу почали організовувати благодійні покази по всій Польщі. Станом на грудень 2022 року вдалось провести понад 100 таких показів, під час яких залучені особи відмовилися від гонорарів.
У 2022 році на кінофестивалі вдалось показати 56 українських фільмів. Також одним із елементів фестивалю є конкурс на найкращий короткометражний фільм, адресований зазвичай українським режисерам, але в ньому можуть брати участь також і режисери з інших країн, якщо тематика стосується України, або це українська копродукція. У 2023 році на конкурс надійшло майже 150 фільмів. Здебільшого це були стрічки молодих авторів, також студентів кінематографії, документальні та художні фільми, анімації, комедії та фільми жахів.
