Різдво – важливе свято для усіх християн у Варшаві. Зазвичай його святкують у сімейному колі, радіючи народженню Ісуса Христа. Але які були традиції святкування Різдва у минулому столітті? Про це ми розповімо у цьому матеріалі на warsawski.eu.
Традиції, що зникли
Раніше у Варшаві дотримувались чимало різдвяних традицій, але у 21 столітті вони просто зникли. До прикладу, було прийнято на зимові свята проводити вибори мигдального короля. Це був звичай, пов’язаний із днем завершення свят і водночас із початком карнавалу, тобто святкуванням Водохреща. Тоді всі збирались на вечерю, де на столі був великий торт, всередині якого був захований мигдаль. Той, кому дістався шматочок торта з сюрпризом всередині, ставав мигдальним королем. Цей щасливчик мав чимало привілеїв. Дівчата, яким попався мигдаль, вважали це знаком швидкого заміжжя.
Також у минулому столітті була традиція кидати овес у священника. Це символізувало побиття камінням святого. Цей звичай здебільшого був популярний у польських селах, але інколи це можна було спостерігати й у варшавських костелах. У 19 столітті польська преса писала, що ця традиція вже відмирає. Згодом була введена юридична заборона на практикування цього звичаю через небезпеку для духовенства. Адже у цей період були люди, яким не подобалась діяльність священників, тож вони могли скористатись цією традицією на свій розсуд.
Після Святвечора було прийнято не прибирати зі столу. Залишки їжі та горілку залишали для померлих. Люди вірили, що у цю ніч до родини приходять душі померлих. Вважалося, що на Святвечір господиня не повинна була відпочивати. Вона була змушена весь час багато працювати, а момент відпочинку для неї наставав лише на завершення різдвяного застілля.
Видозмінені традиції
Все-таки чимало різдвяних традицій залишились у сучасних варшавців, але вже у сучасній інтерпретації. До прикладу, прикрашання ялинки. У 21 столітті на цю зелену красуню прийнято вішати скляні іграшки, гірлянди тощо. Раніше ялинку прикрашали справжніми фруктами, горіхами чи власноруч спеченими пряниками. Також використовували звичайні свічки, які тепер замінили на електричні лампи. Загалом традиція прикрашати ялинку з’явилась у Варшаві наприкінці 18 століття. Раніше варшавці прикрашали квартири сіном, яке спочатку клали в кути окремих кімнат. Пережитком цього звичаю є підкладання сіна під різдвяну скатертину.
Щодо різдвяних страв, то у минулому столітті вони трішки відрізнялися від сучасних. У 19 столітті на варшавських столах можна було побачити саго з вином, дуже популярний мигдальний суп, капусту з каштанами, солодкі вареники зі сливами чи грушами, чи кльоцки з маком. Головною стравою першого дня Різдва була індичка, фарширована сливами, а на другий день подавали зайця з динею в оцті. Звідси можна дійти до висновку, що раніше варшавці любили попоїсти.
Після такої ситної вечері поляки надавали перевагу зимовим активностям. Вони любили кататись на ковзанах. У багатьох місцях на природних чи штучних водоймах влаштовували ковзанки. Можна було покататися на ковзанах у Саському саду, у Швейцарській долині, але також можна було й на річці Віслі чи Кам’янковському озері.
З приходом Другої світової війни на територію Польщі, Різдво було важко описати як веселе свято. Тоді святкування було досить скромним, адже не кожен міг дозволити собі приготувати хоч щось. Здобути їжу в основному можна було лише завдяки контрабанді. З часом варшавці навчилися вживати замінники. Замість різноманітних пісних страв на Святвечір на столі з’явилася картопля, приготована кількома способами, а заміною коропа чи щуки стала популярна корюшка, тобто риба довжиною в кілька сантиметрів.
