Танець – це про творчість, самовираження та любов до мистецтва. Проте життєві шляхи видатних танцівників не завжди були легкими та радісними, майже всім доводилося чимось жертвувати, щоб бути вільним у своєму прагненні дарувати світу прекрасне. Варшавській танцівниці Полі Ниренській довелося подолати релігійні переконання своїх батьків та пережити трагедію війни, щоб, незважаючи ні на що, займатися улюбленою справою. Шалений успіх, сльози, щире кохання та танець свободи – все це супроводжувало Полу впродовж усього її життя, пише warsawski.eu.
Дитинство, перші творчі спроби та досягнення Поли Ниренської
Пола Ниренська (при народженні мала прізвище Ниренштайн) народилася у Варшаві у 1910 році. Захоплення танцем почалося у дівчинки ще у юному віці, але її батьки не схвалювали такого хобі, адже у колах релігійних євреїв воно вважалося непристойним. У процесі дорослішання у Поли неодноразово були конфлікти з батьками з цього приводу, але дівчина все ж таки досягла свого. У перший танцювальний табір батько дозволив їй поїхати лише після того, як порадився з равіном. Там Пола дізнається про німецького хореографа Мері Вігман, у танцювальний стиль якої закладені експресивність та свобода, і мріє стати схожою на неї.
Згодом у дівчини з’явилася можливість поїхати до неї на навчання у Німеччину і у школі Вігман Пола провела три роки, досягнувши великих успіхів. Помітивши у своєї учениці талант, Мері взяла її у свій ансамбль, у якому Пола виступає в турне у Сполучених Штатах. У ті роки юна танцівниця вирішує взяти “польське” прізвище Ниренська, яке здається їй більш привабливим. У Поли було багато планів у кар’єрі, проте їх у 1933 році зруйнувала тінь антисемітизму, коли Гітлер прийшов до влади. Школа Вігман закрилася, а Пола вимушена була повернутися до Варшави.
Увесь наступний рік Пола Ниренська провела у рідній столиці, де на неї чекав успіх. Там вона готувалася до Міжнародного танцювального конгресу у Відні і створила власну композицію, яка була заснована на елементах польського народного танцю. Цей виступ нікого не залишив байдужим, критики були в захваті і варшав’янка отримала свою першу премію за хореографію. Проте не все було так веселково. Хоча у Варшаву Пола повернулася зіркою, атмосфера у її рідному місті ставала ще більш напруженою, на неї постійно відбувалися злісні нападки зі сторони консервативно-католичної преси. Жінка не витримує тиску і залишає столицю знову.
Вимушені мандри та трагедія війни у житті Поли
Варшавській сценарій антисемітського цькування Поли Ниренської переслідував її декілька наступних років у кар’єрі. Деякий час вона провела у Відні, потім у Флоренції займалася танцями у стилі Freie Tanz, що означає вільний танець, незалежний від ритму музики. Зіштовхнувшись з критикою, Ниренська знову переїжджає – на цей раз у Лондон.
На початку Другої світової війни кар’єра варшав’янки припиняє свій активний розвиток і лише у 1949 році жінка наважується на ще один переїзд, прийнявши запрошення на престижний танцювальний конкурс.
Пола Ниренська жила у Вашингтоні і там відкрила власну школу танців “Pola Nirenska Dance Company”. Як педагог Пола теж стала дуже затребуваною, але танець – не єдине, у чому вона себе знайшла. Через декілька років танцівниця захопилася фотографією і їй вдалося відкрити власне фотоательє.
Великою трагедією і травмою для Поли стала загибель багатьох її родичів у варшавському гетто та концтаборах. Це сильно вплинуло на емоційний стан жінки, багато років поспіль після війни вона перебувала у тяжкій депресії. Видатна варшав’янка пішла із життя у 81 рік після шостої вдалої спроби самогубства. Відчуваючи себе глибоко нещасною та хворою, Пола викинулася з вікна своєї вашингтонської квартири.