Лукаш Сементковський на прізвисько Тата Тасіємка був відомою особистістю у воєнний період життя Варшави. Діяльність соціалістичного активіста він поєднував з кримінальним світом. Зокрема, Лукашу Сементковському після Першої світової війни вдалося організувати кримінальне угрупування, що займалося рекетом варшавського ринку. Протягом тривалого часу йому вдавалося вдало поєднувати в одній особі кандидата в сенатори, політика та гангстера, пише warsawski.eu.
Дитинство і юність польського Аль Капоне
Народився Лукаш Сементковський в родині тесляра. Його батько вів спокійний спосіб життя та був простим чоловіком, також він входив до Польської соціалістичної партії. Тому всіляко підтримував в собі імідж робітника.
З 17 років Сементковський почав працювати на місцевій ткацькій фабриці у містечку Гродзисько. Саме в цей період він захопився соціалістичним підпіллям, активно займався розповсюдженням забороненої літератури. В соціалістичній партії він отримав прізвисько Тасіємка.
З 1904 року Лукаш Сементковський переїхав жити й працювати у Варшаву, де влаштувався на гумову фабрику. Також він став членом Польської соціалістичної партії.
В 1906 році активіст взяв участь у відомій акції, під час якої вдалося звільнити десяток ув’язнених з Павяка. Члени Польської соціалістичної партії практично знущалися з представників царської поліції. Зокрема, їм вдалося успішно звільнити в’язнів без жодного застосування зброї.
Перша світова війна та післявоєнний період
Під час Першої світової війни Лукаш Сементковський поповнив лави розвідки першої бригади легіонів. До його основних завдань входив набір в польські легіони. Однак, вже наприкінці воєнних дій розвідник за наказом німецького командування був арештований. Сементковського підозрювали у ліквідації польського агента.
Активіста засудили до смертної кари й від фатального кінця його вберіг лише щасливий випадок. За декілька днів до виконання вироку відбулося роззброєння німецького війська, що й врятувало життя члену Польської соціалістичної партії.
Після відновлення незалежності Польської республіки Лукаш Сементковський продовжив роботу в складі соціалістичної партії. Напередодні ж Варшавської битви він займався агітацією робітників вступати в лави партії.
Створення наймогутнішої кримінальної банди у Варшаві
З 1927 року Лукаш Сементковський зайнявся політичною кар’єрою та обійняв посаду варшавського радника. Головою Ради та комітету в цей час був Раймунд Яворовський. Хоча через декілька років напрямок його діяльності перейде в абсолютно іншу площину.
Після завершення Січневого повстання у Варшаві на землях місцевого вельможі відкрили ринок Керцеляк названий на честь Юзефа Керцеле. В ті часи Керцеляк став найбільшим ринком у Варшаві, що розташовувався на закритій території, а не як зазвичай біля будинків чи доріг.
Ціни на продукцію на ринку були досить бюджетними, тому Керцеляк користувався популярністю у місцевих жителів. Однак, ринок приваблював не лише продавців та охочих щось придбати, його відвідували й не найкращі верстви суспільства. Часто на Карцеляку збиралися злодії, бандити та повії.
Під час перебування Варшави під владою Російської імперії царська поліція намагалася контролювати ситуацію в місті. Проте, після Першої світової війни на ринку почало творитися беззаконня.
Рекетирський контроль над найбільшим варшавським ринком Керцеляк
В 1932 році місцеві газети почали публікувати новини про появу в місті великої банди рекетирів. Згодом в пресі з’явилося ім’я Лукаша Сементковського, на прізвисько Тасіємка. Саме він очолював банду, якій вдалося взяти під свій контроль практично всіх купців та власників торгових яток і лавок. Рекетири збирали з них щомісяця данину.
Хто відмовлявся співпрацювати з рекетирами, зазнавав жорстоких побоїв та навіть катувань. Подекуди доходило і до вбивств. Як згадувалося в одній з газет того часу, один продавець відмовився сплачувати бандитам гонорари через що з ним розправилися ударами револьверів і залізних палиць.
Натомість поліція лише приймала скарги від постраждалих жителів Варшави й нічого не робила, щоб впіймати злочинців. Подейкували це пояснювалося широкими зв’язками Лукаша Сементковського в правоохоронних органах.
Варто додати, що керівник банди Тата Тасіємка майже не виконував чорної роботи по «вибиванню грошей». Натомість його робоче місце знаходилося в шинку, що розташовувався на перетині вулиць Керцелака та Оградова. В шинок члени банди Сементковського зносили виторг.
Згодом рекетири значно розширили поле своєї діяльності: гроші вимагали з усіх ринків та публічних будинків Варшави і навіть з містечок, що розташовувалися поблизу. В основному виторг від рекету витрачався на повій та на розваги в місцевих шинках.
Банда Сементковського та азартні ігри
Коли публічних будинків і тотального вимагання грошей стало замало, рекетири взялися за опанування азартних ігор. Зокрема, популярними картковими іграми були: рулетка, три карти, лотерея та інші.
За кожну гру ставки коливалися від трьох до п’яти злотих. Однак, як тільки комусь вдалося зірвати велику суму, його жорстоко били навіть в присутності інших гравців. Банда Тасіємки відкрила власні ігрові будинки. Також під опікою бандитів знаходилися всі публічні будинки Варшави.
Певний період Лукаш Сементковський налагодив тісні зв’язки з власницею декількох публічних будинків, яку називали «тьотя Куявська». Однак, практично відразу після налагодження дружби жінка померла за дивних обставин. У спадок після себе вона залишила коштовності на тисячі злотих, монети та готівку.
Варто додати, що члени банди Лукаша Сементковського користувалися певними привілеями в публічних будинках. Так, окрім збирання пожертв, вони могли відвідувати будь-якого з працівниць без жодної плати, а також першими оцінювати нових мешканок публічних будинків.
Останні дні Тати Тасіємки
В газетах Варшави активно описували так звані подвиги бандитів. Повідомлялося, що взимку 1932 року бандити напали на квартиру родини, яка займалася торгівлею на ринку. Голова сім’ї хворів і тому відмовився надавати відсотки від продажу. На захист чоловіка стали його друзі, які в цей час гостювали у квартирі.
Розлючені рекетири покинули житло і повернулися ще з десятком бандитів та жорстоко побили усіх, хто був у квартирі, а також рознесли на друзки помешкання.
В той самий час на ринку Керцеляк почали активно з’являтися нові рекетирські групи, які складали конкуренцію банді Сементковського. Невдоволення людей та скарги постійно зростали й поліція змушена була таки затримати Тасіємку та ще два десятки членів його банди.
Безкарність Лукаша Сементковського часто пов’язували з членством у Правій партії. Глава банди швидко отримав пом’якшення покарання та опинився на волі. В 1937 році Тата Тасіємка навіть був нагороджений Хрестом Незалежності.
Існували підозри про його зв’язок з представниками влади та причетність до вбивства генерала Загорського. Після цього тиск рекетирів на ринок в Керцеляку зменшився.
В часи німецької окупації Варшави Лукаш Сементковський активно зайнявся підпільною боротьбою. Проте, в 1942 році його разом з сином схопили німці та відправили відбувати покарання у в’язницю Пав’як, а згодом і в концтабір Майданек. Під час перебування в концтаборі Лукаш Сементковський підхопив тиф та помер в лютому 1944 року.