За роки Другої світової війни в усьому світі трагічно загинуло близько шести мільйонів євреїв. Війська Гітлера та колаборанти спланували знищення єврейського народу до дрібниць і цей страшний геноцид тривав до кінця війни. Людство знає багато про трагічні події 1939 – 1945 років, однак не так багато відомо про опір єврейського населення нацистському режиму. Можливо через те, що в більшій мірі серед загиблих євреїв були діти, жінки та люди похилого віку, які не спроможні були протистояти жахливій смерті. Однак, сильний єврейський народ все ж знаходив способи протистояти німецьким окупантам і яскравим прикладом такої боротьби є повстання у Варшавському гетто. Більше на сайті warsawski.
Як німці приховували свої злочини?
Євреї, які були вбиті на території Варшави на початку війни, не мали змоги самостійно протистояти німецьким окупантам тому, що не вистачало зброї. Багато людей із єврейським корінням мали надію вижити, ховаючись із родинами у лісах. Значна частина поляків байдуже ставилася до долі єврейського населення, адже вважала, що вони приречені на смерть.
До того ж, плани знищення євреїв були цілком таємними. Масові розстріли подавалися як переселення в інші регіони, а газові камери у концтаборах були замасковані під душові кімнати.
Про Варшавське гетто та єврейське повстання
Із історичних досліджень відомо, що у концтаборах Собібора, Білостока, Ляхові та багатьох інших за роки війни було не менше, ніж два десятки єврейських повстань. Однак наймасштабнішим із них вважається повстання у Варшавському гетто, яке тривало декілька тижнів.
Варшавське гетто представляло собою своєрідний табір смерті, куди із усієї Варшави зігнали більше 500 тисяч євреїв. Величезна кількість людей жила на на площі, яка становила усього три відсотки від усієї території міста. Життя усередині гетто регулював встановлений нацистською владою юденрат. Продовольчі норми у 184 кілокалорій на особу, офіційно встановлені у гетто, були спрямовані на знищення єврейського населення.
Квартали гетто були обплутані колючим дротом та відгороджені триметровою стіною. Кожен день люди намагалися вижити у тісності, голоді та хворобах, майже щодня хтось із жителів гетто вмирав від тифу.
Жорстокість нацистської влади не знала меж. У 1942 році під виглядом депортації в інші міста почалися масові відправлення євреїв із гетто у табори смерті. У тому ж році була створена Єврейська бойова організація, до якої увійшло декілька сотень людей, а її очільником став 24-річний Мордехай Анелевич.
Організація неодноразово зривала плани нацистів та перешкоджали вивезенню людей у табори смерті. Але боротьба була нерівною, повстанці мали лише один кулемет, декілька гвинтівок та револьвери. За величезні гроші членам організації доводилося поповнювати свій бойовий арсенал на чорному ринку.
Повстання тривало до 16 травня 1943 року. За час героїчної боротьби загинуло 7000 тисяч євреїв, а ще 6000 згоріли живцем після масових підпалів німцями будівель гетто. Мордехай Анелевич закінчив життя самогубством, коли опинився в оточенні гітлерівців. Так само вчинили його друзі та кохана дівчина. Після війни були знайдені листи Анелевчина з гетто, в одному із яких він написав:
“Здійснилася мрія мого життя: євреї гетто повстали на боротьбу!”