Видатний польський журналіст, письменник, репортер і публіцист. Він здобув світову славу завдяки матеріалам з “гарячих точок” світу, пише сайт warsawski.eu. Його книги стали не лише зразком якісної журналістики, а й важливими літературними творами, що допомагають зрозуміти історичні процеси 20 століття. Дізнавайтесь як варшавський шахіст Давид Пшепюрка підкорив світ.
Біографія
Ришард Капусцінський народився 4 березня 1932 року у Варшаві, Польща. Дитинство припало на важкі воєнні роки. Його родина пережила німецьку окупацію та втечу з Бреста. Цей досвід життя в окупації був для нього точкою відліку. Таке важке дитинство допомогло йому далі співпереживати долі тих, кого він зустрічав у різних куточках світу.
У другій половині 1940-х років Капусцінський навчався у гімназії імені Станіслава Сташиця. Займався футболом і боксом. Навіть здобув звання віцечемпіона Варшави серед юніорів у найлегшій вазі. Ще з юності він писав також вірші й надсилав їх до літературних журналів. У 1949 році дебютував як поет у тижневику “Dziś i Jutro”. Молодого автора помітили у редакції новоствореного журналу “Sztandar Młodych” й запропоновували йому співпрацю. Спочатку він працював кур’єром, а згодом почав публікувати власні тексти. Невдовзі Капусцінський покинув поезію на користь журналістики. У жовтні 1950 року Ришард почав навчання на факультеті полоністики Варшавського університету, але згодом перевівся на історичний факультет. Ще студентом він проводив заняття на третьому курсі філософського факультету.
У 1952 році він одружився з Аліцією Мельчарек, студенткою медичного факультету та майбутньою лікаркою-педіатринею, а наступного року у них народилася дочка Зофія. Помер 23 січня 2007 року у Варшаві. Він залишив багату спадщину, яка й досі впливає на світову журналістику.
Журналістська кар’єра
Кар’єру у медіа він розпочав у польських газетах. А згодом став іноземним кореспондентом. У період “холодної війни” працював у країнах Африки, Азії та Латинської Америки. Там він висвітлював події революції, війни та політичних переворотів.
У віці 24 років він був нагороджений Золотим Хрестом Заслуги за свої тексти. Але щоб він перестав писати на складні теми у Польщі, його вирішили відправити у закордонні відрядження. Першою була Індія. Ця поїздка стала для нього культурним шоком. Він не знав англійської мови, не знав нічого про Індію, але прагнув показати її справжньою. Через рік він поїхав до Китаю через Токіо та Гонконг. Це було абсурдне відрядження до Пекіна, де за ним постійно стежили й відрізали від інформації. Він все розумів, ця поїздка дала йому можливість відчути, що таке справжній тоталітаризм. Поїздку довелося перервати після повідомлення з Варшави про репресії щодо бунтівної газети “Sztandar Młodych”. Капусцінський повернувся до Польщі та покинув “Sztandar”.
Його стиль поєднував глибоку аналітику з художньою виразністю, що зробило його репортажі не просто новинами, а живими історіями про людей і суспільства. За свою кар’єру Капусцінський став свідком понад 20 революцій і державних переворотів, зокрема падіння імператора Ефіопії Хайле Селассіє та громадянської війни в Анголі.
Після звільнення з газети він почав працювати у Польському пресовому агентстві, а згодом йому запропонували роботу у тижневику “Polityka”. Впродовж чотирьох років як кореспондент цього видання Капусцінський їздив по Польщі і писав репортажі. Деякі з них увійшли до його дебютної книжки “Busz po polsku”.
Капусцінський не боявся ризикувати. Він став свідком 27 революцій, чотири рази його мали розстріляти, а підрахувати випадки, коли йому загрожувала смерть, просто неможливо. У Конго Капусцінський разом з двома чеськими журналістами був заарештований і засуджений до страти, але їх дивом врятували солдати ООН. Про те, що йому довелось пережити, він писав у книжці “Wojna futbolowa”.
Книги письменника
Наприкінці 1980-х років Капусцінський з репортера, який їздить світом з ручкою і записником у руках, почав повільно перетворюватися на публіциста і мислителя. Літературна творчість була його найбільшою пристрастю. Він завжди повертався до власних книг, які були його найважливішим творчим завданням.
Праці Капусцінського називають “пішою літературою”, репортажем-есе, психологічним репортажем, репортажним філософським оповіданням або документальною драмою. Капусцінський писав коротко – просто текст, найкращим відповідником якого була б форма художнього колажу. Дорога Капусцінського – це тисячі кілометрів простору, це страх за себе, це дуло автоматичного пістолета, приставленого до спини, це приниження, це іноді голод, важкі, смертельні тропічні хвороби. Для нього подорож є викликом і непростим завданням, зусиллям, важкою працею та відданістю справі, амбітним проєктом для виконання.
Ришард Капусцінський написав низку книг, які стали світовими бестселерами. Серед них:
- “Імператор” – книга про падіння Хайле Селассіє, написана у формі розповідей його придворних;
- “Шахіншах” – аналіз іранської революції та падіння шаха Пехлеві;
- “Подорожі з Геродотом” – поєднання власного журналістського досвіду з роздумами про античного історика Геродота.
У книзі “Гебан” автор пропонує читачам велику кількість екзотичних цікавинок: куди разом з бивнями зникають після смерті тіла слонів, чому народ карамоджонги вважає своїм святим обовʼязком викрадання всіх корів та якого розміру таргани гніздяться у готелях Монровії. Також він намагається відпочити на питання: чому попри всі національно-визвольні революції, шляхетні поривання і довгострокові плани розвитку Африка залишається приреченою на постійні поразки? Критики відзначають, що “Гебан” – це високоякісна художня література.
Нові теми у літературі
Завдяки йому у польській літературі почали існувати абсолютно нові теми, які раніше трактувалися здебільшого з маргінального погляду: далекі цивілізації, екзотичні країни, питання глобального масштабу. На думку експертів, його праці функціонують на рубежі різних наукових дисциплін – філософії, антропології, соціології, історії, культурології, а також релігієзнавства. Його творчість цікавить багатьох дослідників. Стиль написання часто називають “літературною репортажистикою” – він виходив за межі сухих фактів, заглиблювався у психологію героїв і соціальний контекст подій.
Капусцінського неодноразово номінували на Нобелівську премію з літератури. Його книги перекладені десятками мов, а його метод журналістики залишається взірцем для сучасних репортерів. Його обожнювали в усьому світі, його твори перекладали найкращі перекладачі. Він став одним з найвідоміших польських письменників і понад 30 років зберігав за собою це місце. Деякі поетичні збірки Капусцінського вийшли італійською, позаяк в Італії було неймовірне зацікавлення його творчістю. Те саме в Іспанії й Латинській Америці, де він очолював школу журналістів. Ришард Капусцінський – не просто журналіст, а хроніст історії, який майстерно поєднував факт і літературу. Його твори є не лише репортажами, а й глибокими дослідженнями людської природи, політики та суспільних змін.