Видатний польсько-канадський фізик-теоретик, співпрацівник Альберта Ейнштейна, один з творців рівнянь Ейнштейна-Інфельда-Гоффмана, популяризатор науки та громадський діяч. Його науковий внесок охоплює гравітацію, загальну теорію відносності та квантову механіку, пише warsawski.eu. Також дізнавайтеся як польський математик Бенуа Мандельброт підкорив світ знаннями.
Біографія
Леопольд Інфельд народився 20 серпня 1898 року у Кракові в єврейській родині. Вивчав фізику в Ягеллонському університеті, де у 1921 році здобув ступінь доктора філософії. У період з 1921 року по 1929 рік працював вчителем у гімназії. Згодом він став асистентом на кафедрі теоретичної фізики Львівського університету. Як старший асистент кафедри теоретичної фізики у 1931 році отримав право викладати після представлення дисертації “Про так звані співвідношення невизначеності у квантовій механіці та про їх звʼязок з питанням вимірювань і причинності” та лекції “Про електронну хвилю”. Після цього працював у Варшавському університеті. Викладання було одним з улюблених занять вченого. Він прищеплював своїм студентам критичне мислення і розвивав звичку до наукових дискусій.
Справжній прорив в його кар’єрі стався після переїзду до Кембриджського університету у 1933 році, де він почав дослідження з теорії відносності. У 1936 році Інфельд поїхав до США, де в Інституті перспективних досліджень у Принстоні працював з Альбертом Ейнштейном. Результатом їхньої співпраці стала теорія руху тіл у загальній теорії відносності, сформульована у рівняннях Ейнштейна-Інфельда-Гоффмана.
Пізніше Інфельд працював у Канаді, зокрема у Торонтському університеті, де займався квантовою механікою та гравітаційними теоріями. Попри успішну кар’єру у Канаді, у 1950 році Інфельд вирішив повернутися до Польщі, що було несподіваним рішенням для багатьох його колег. Він обіймав посаду професора у Варшавському університеті, де заснував дослідницьку групу з теорії відносності. У 1952 році став членом Польської академії наук. У 1955 році отримав Державну нагороду І ступеня за досягнення у галузі теоретичної фізики. У нього було багато відомих докторантів, зокрема Анджей Траутман та Іво Бялиніцький-Біруля. У 1951 році був нагороджений Командорським хрестом ордена Відродження Польщі, а у 1955 році отримав Медаль 10-річчя ПНР. Леопольд Інфельд доклав великих зусиль для розвитку міжнародного наукового співробітництва у Польщі. У 1962 році організував конференцію з гравітації, на яку прибули багато видатних фізиків, у тому числі Пол Дірак, Річард Фейнман та інші.
Він був одружений чотири рази. Першою дружиною була Фанні Білліг. У нього народився син Генрик-Ришард. Леопольд Інфельд пішов з життя 15 січня 1968 року у Варшаві. Його життя було прикладом того, як наука може не лише змінювати світ, а й формувати ідеї, що впливають на суспільство. Його внесок у фізику та популяризацію науки залишається важливим і у 21 столітті, нагадуючи про роль вчених у формуванні нашого розуміння Всесвіту.
Спільна робота з Ейнштейном
Одним з найважливіших етапів у становленні карʼєри Інфельда було знайомство та робота з Альбертом Ейнштейном у Принстонському університеті у США. У 1936 році Інфельд отримав запрошення працювати разом з Ейнштейном над проблемами загальної теорії відносності. Співпраця двох вчених привела до створення так званого “рівняння Інфельда-Ейнштейна”, яке описувало рух тіл у гравітаційному полі.
Також їм вдалося довести, що рівняння загальної теорії відносності можна отримати безпосередньо з принципів варіації. Ця концепція мала глибокий вплив на подальший розвиток теоретичної фізики, зокрема на дослідження чорних дір та космологічних моделей.
Після завершення роботи у Принстоні Інфельд переїхав до Канади, де працював професором Торонтського університету. Там він продовжив дослідження у галузі загальної теорії відносності та квантової механіки. Одним з його ключових досягнень стало формулювання рівнянь руху тіл у загальній теорії відносності спільно з Альфредом Шильдом.
Науковий внесок
Головними напрямами досліджень Інфельда були:
- загальна теорія відносності. Спільно з Ейнштейном і Гоффманом вивів рівняння, що описують рух тіл у гравітаційному полі без припущення про внутрішню структуру масивних тіл;
- квантова механіка. Спільно з Максом Борном розробив рівняння Борна-Інфельда, які стали однією з перших нелінійних узагальнень електродинаміки Максвелла. Також спільно з Максом Борном він розробив феноменологічну модель класичної електродинаміки;
- космологія та гравітація. Він досліджував структуру Всесвіту та природу гравітаційних хвиль.
Інфельд активно популяризував науку та написав кілька науково-популярних книг. Найвідоміша з них – “Еволюція фізики” (1938). Вона видана у співавторстві з Ейнштейном. Тут викладено основи фізичних теорій – від класичної механіки до квантової фізики та відносності. Книга написана у легкому стилі. Це допомогло зробити її зрозумілою навіть для читачів без глибоких знань у математиці та фізиці. Також він написав книги “Квантова механіка” (спільно з Борном), “Фізика і людина” та автобіографічну книгу “Вихор і доля”, де описав науковий світ і свої зустрічі з Ейнштейном та іншими видатними вченими 20 століття. Також він написав біографічну книгу про засновника сучасної вищої алгебри Еваріста Галуа.
Громадська діяльність
Леопольд Інфельд мав активну громадянську позицію, підтримував соціалістичні ідеї та виступав за мирне використання науки. У роки Другої світової війни він брав участь у боротьбі проти фашизму, підтримував антифашистські рухи та виступав за рівні права для євреїв. У післявоєнний період у Польщі він став одним з найбільш впливових інтелектуалів країни. Його повернення до соціалістичної Польщі пояснювалося не лише науковими, а й ідеологічними переконаннями. Він вірив у можливість побудови суспільства, заснованого на рівності та соціальній справедливості, хоча згодом зіткнувся з жорсткими обмеженнями комуністичного режиму. Він був активним політичним діячем, членом Всесвітньої ради миру та одним з засновників Пагуошського руху вчених за мир. Він став одним з 11 відомих вчених, які підписали Маніфест Рассела – Ейнштейна. Це документ, в якому наголошувалося на небезпеці створення ядерної зброї та містився заклик до світових лідерів прагнути до мирного вирішення міжнародних конфліктів. У 1964 році був серед польських інтелектуалів, які виступили проти цензури.
Через свої політичні погляди Інфельд неодноразово ставав об’єктом нападок з боку влади та опонентів. Попри це, він продовжував наукову та викладацьку діяльність. В останні роки життя працював над розвитком науки у Польщі, підтримував молодих фізиків і виступав проти розробки озброєнь.
Леопольд Інфельд – один з тих науковців, чиї роботи визначили розвиток фізики 20 століття. Його внесок у загальну теорію відносності, квантову механіку та популяризацію науки зробив його однією з ключових постатей в історії фізики. Його праці досі залишаються важливими для розуміння фундаментальних законів природи.