Видатний польський історик, інтелектуал і політик, один з ключових діячів демократичного руху у Польщі. Його внесок у розбудову громадянського суспільства, участь у русі “Солідарність” і роль в європейській інтеграції Польщі зробили його знаковою фігурою сучасної історії, пише warsawski.eu. Також дізнавайтеся про найвідомішого гангстера Варшави Лукаша Сементковського.
Біографія
Броніслав Геремек народився 6 березня 1932 року у Варшаві в єврейській родині. Під час Другої світової війни його родина потрапила до Варшавського гетто. Сам Броніслав разом з матір’ю зміг врятуватися завдяки допомозі польських друзів.
Після війни він навчався у Варшавському університеті, де вивчав історію. Його наукова діяльність була зосереджена на вивченні середньовічної Європи, соціальної історії та ролі маргіналізованих груп у суспільстві. У 1960-х роках він працював у Франції, зокрема у Паризькому університеті. Там він співпрацював з видатними європейськими істориками. Геремек став визнаним фахівцем з соціальної історії Середньовіччя, а його праці здобули міжнародне визнання.
Броніслав Геремек загинув 13 липня 2008 року в автокатастрофі. Його смерть стала великою втратою для Польщі та Європи. Його спадщина – це не лише політичні досягнення, а й внесок у розвиток історичної науки, демократичного руху та європейської інтеграції. Він залишив по собі ідеї, які продовжують надихати нові покоління політиків, науковців та громадських діячів.
Історичні дослідження
На відміну від традиційних істориків, які зосереджувалися на подіях і правителях, Геремек вивчав життя звичайних людей, маргіналізованих груп і соціальну структуру Середньовіччя. Він прагнув зрозуміти, як функціонувало середньовічне суспільство на рівні щоденного життя.
Однією з найважливіших тем його досліджень була історія бідності та маргіналізації. У своїй книзі “Милосердя і шибениця. Історія злиднів і милосердя” він проаналізував, як суспільства різних епох ставилися до бідних та жебраків. Він показав, що поняття бідності не було статичним. У різні періоди бідних сприймали або як грішників, або як об’єкт милосердя, або навіть як загрозу соціальному порядку. Його інша відома праця “Маргінали в середньовічному Парижі: XIV-XV століття” досліджувала роль злочинців, повій, мандрівних торговців та інших груп. Він довів, що ці люди відігравали важливу економічну і соціальну роль, а їхнє становище було результатом складних історичних процесів. Геремек також досліджував функціонування міських громад і роль ремісничих цехів. Він показав, як економічні зміни впливали на структуру суспільства, а міста ставали центрами соціальної мобільності.
Геремек використовував міждисциплінарний підхід. В його роботах поєднувалися історія, соціологія, антропологія та економіка. Він ретельно аналізував архівні документи, судові справи, проповіді та хроніки, щоб реконструювати повсякденне життя людей Середньовіччя. Його підхід можна схарактеризувати як історію “знизу” – тобто історію не королів і завойовників, а звичайних людей, які творили повсякденну реальність. Тож Броніслав Геремек назавжди залишиться в історії не лише як політик, а й як один з найвидатніших істориків соціального життя Середньовіччя.
Політична діяльність
У 1970-х роках Геремек почав все більше долучатися до опозиційної діяльності у Польщі. Він став одним з ідеологів демократичного руху, співпрацював з дисидентами та підтримував незалежні видання. У 1980 році, під час страйків у Гданську, він приєднався до профспілки “Солідарність” і став одним з головних радників Леха Валенси. Як інтелектуал і стратег він допомагав формулювати програму демократичних змін у Польщі. Після запровадження воєнного стану у 1981 році Геремек був заарештований і провів кілька місяців у в’язниці. Після звільнення він продовжив підтримувати демократичний рух, відіграючи важливу роль у переговорах із владою.
У 1989 році Геремек був одним з головних учасників “Круглого столу” – переговорів між владою та опозицією, що призвели до перших частково вільних виборів у Польщі. Він став депутатом парламенту та одним з творців нової демократичної системи.
У період з 1997 року по 2000 рік Геремек обіймав посаду міністра закордонних справ Польщі. Він відіграв ключову роль у процесі вступу Польщі до НАТО та сприяв інтеграції країни в Європейський Союз. Його дипломатичні здібності та глибокі знання європейської історії допомогли Польщі закріпити свої позиції на міжнародній арені.
Після завершення роботи у польському уряді Геремек став депутатом Європейського парламенту, де займався питаннями міжнародних відносин, прав людини та європейської інтеграції. Він був одним з провідних голосів за демократичні цінності в Європі, виступаючи проти авторитаризму та популізму. Його діяльність в Європейському парламенті охоплювала не лише польські інтереси, а й ширші питання розвитку ЄС. Він брав активну участь у дебатах щодо майбутнього Європи, виступаючи за зміцнення демократичних інституцій та захист прав людини.
Просування польської культури
Дискусії щодо просування Польщі через культуру зʼявилися у другій половині 1990-х років. Головними державними структурами, які мали такі можливості, були Міністерство закордонних справ та Міністерство культури і мистецтв Польщі. У звʼязку з цим одним з ключових завдань стала реалізація стратегії культурної дипломатії як форми представлення країни на міжнародній арені за допомогою культури. До функцій міністерств входила розробка державних програм у сфері культури та участь в їх реалізації. Крім того, вони виступали як координатори діяльності інших міністерств і відомств, залучених у сфері зовнішніх культурних звʼязків країни. У 1998 році були представлені основні принципи та напрямки діяльності Міністерства закордонних справ та Міністерства культури і мистецтв. У жовтні 1999 року міністр закордонних справ Броніслав Геремек та міністр культури і мистецтв Анджей Закревський підписали лист про наміри, в якому були викладені сфери співпраці обох установ щодо промоції польської культури. Цей документ окреслив концептуальні засади просування польської культури за кордоном як одного з пріоритетних напрямків зовнішньої політики держави.
Відносини України та Польщі
Посол до Сейму Броніслав Геремек говорив, що Польща потребує незалежної України принаймні з двох причин. По-перше, повага Росії до української незалежності політично і психологічно надзвичайно важке завдання. Це тест російських намірів і перевірка неоімперських тенденцій. По-друге, існування незалежної української держави, приязно та мирно налаштованої до Польщі, належить до польських інтересів. Схожої думки дотримувався і міністр закордонних справ Польщі А. Олеховський, який наполягав на необхідності наповнення матеріальним змістом формули тісного партнерства з Україною.
Борислав Геремек під час перебування у Києві у 1994 році говорив, що польський інтерес полягає у посиленні незалежності України і Білорусі, інакше Польща стане останньою фортецею, “полем битви” між Сходом та Заходом. За активного польського сприяння на міжнародній арені Україна стала членом багатьох міжнародних організацій.