Пік літературного успіху — момент, коли більшість авторів пришвидшують темп. Нові наклади книг, переклади, екранізації, престижні премії. Проте варшавський письменник Зиґмунт Міловшевський вчинив інакше. Коли читачі чекали на продовження історії про улюбленого героя, а видавці — на новий бестселер, автор відмовився від жанру, який приніс йому славу. Зробив він це через свої переконання, а не через втому чи брак ідей. Мілошевський розпочав з нового аркуша та знову опинився серед найуспішніших. Про те, як польському письменнику це вдалося, розповідаємо на warsawski.eu.
Від судових репортажів до першої книги
Зиґмунт Міловшевський народився 8 травня 1976 року у Варшаві. Його літературний шлях почався не з романів, а з журналістики. У середині 1990-х варшав’янин працював у газеті Super Express і майже випадково опинився серед репортерів, які пишуть про судові процеси. Він просто підміняв досвідченішу колегу.
Реальне кримінальне життя виявилося зовсім не таким, як у детективних романах. Більшість людей, яких судили за вбивства, не здавалися чудовиськами. Мілошевський бачив у них звичайних людей з родинами, роботою, повсякденними турботами. Іноді достатньо було лише приступу агресії, нещасного випадку, слабкості чи алкоголю, щоб їхнє життя раптово змінилося. Саме такий погляд без поділу на добрих і поганих згодом став філософською основою прози Зиґмунта Міловшевського.
У 2003–2008 роках варшав’янин працював у редакції журналу Newsweek Polska. Його тексти охоплювали найрізноманітніші теми — від комп’ютерних ігор до міжнародної політики. Журналістика дала йому те, чого не навчить жодна літературна школа — здатність бачити головне й відкидати зайве. А ще він здобув переконання, що найцікавіші історії народжуються не у вигаданих світах, а у звичайних польських містах.
У 2004 році, ховаючись за псевдонімом, Мілошевський узяв участь у літературному конкурсі, який організував письменник Єжи Пільх на сторінках журналу Polityka. Оповідання Зиґмунта опублікували. Це стало дверима у великий літературний світ.
У 2005 році вийшов дебютний роман Мілошевського «Домофон» (Domofon). Це був горор про звичайний багатоквартирний будинок у Варшаві, який перетворюється на справжнє пекло для своїх мешканців. Критики охрестили автора польським Стівеном Кінгом. Кіностудія Zebra Film Studio навіть викупала права на екранізацію книги. Наступного року Міловшевський несподівано змінив тональність і видав дитячу казку «Зміїні гори» (Góry Żmijowe), ніби свідомо перевіряючи себе в іншому жанрі.
Прокурор Шацький — улюбленець прихильників детективів
Міжнародне визнання Зиґмунту Міловшевському приніс роман «Заплутаність» (Uwikłanie), що вийшов у 2007 році. Тоді в польській кримінальній прозі з’явився персонаж, який швидко став одним із найупізнаваніших — прокурор Теодор Шацький. Високий, бездоганно вдягнений, із гострим сарказмом і втомою людини, що переживає кризу середнього віку, він був зовсім не схожий на класичного детективного героя. Шацький буває роздратованим, несправедливим, іноді навіть цинічним. Ця людська недосконалість робить його переконливим.
Події роману «Заплутаність» розгортаються у Варшаві у 2005 році. Під час групової психотерапії у монастирі гине один із її учасників. Справа, яка спершу здається звичайним убивством, поступово виводить слідство на темні сторінки минулого — злочини комуністичної служби безпеки. У 2008-му книга принесла автору головний польський приз кримінальної літератури — нагороду «Великий калібр» (Nagroda Wielkiego Kalibru). Згодом роман вийшов у Великій Британії та США у видавництві Bitter Lemon Press у перекладі Антонії Ллойд-Джонс.
Після виходу роману «Заплутаність» американський журнал Publishers Weekly написав, що читачі напевно захочуть продовження. І воно не забарилося. У 2011 році вийшов роман «Зерно правди» (Ziarno prawdy). У ньому розчарований Шацький залишає столицю та переїздить до старовинного міста Сандомир. Там він розслідує справу, пов’язану з легендою про ритуальне вбивство, яку символізує відома картина в місцевому соборі. Детективна історія поступово перетворюється на розмову про польсько-єврейські стосунки, антисемітизм і механізми формування суспільних упереджень. У 2012-му за роман «Зерно правди» Мілошевський знову отримав нагороду «Великий калібр» і був номінований на премію від тижневика Polityka.
У 2014 вийшов третій роман про Шацького «Гнів». У ньому Мілошевський переносить головного героя в Ольштин. Там детектив стикається з темою домашнього насильства — проблемою, про яку в Польщі довгий час воліли мовчати.
Трилогія про Шацького була перекладена більш ніж десятьма мовами, зокрема:
- англійською;
- французькою;
- німецькою;
- іспанською;
- чеською;
- хорватською;
- грецькою.
У Польщі всі 3 романи були екранізовані.
Несподіване рішення
Після виходу роману «Гнів» читачі в кількох країнах чекали на продовження розповіді про пригоди Шацького. Видавці були впевнені, що наступна книга — лише питання часу. Але Зиґмунт Міловшевський оголосив, що ставить крапку в історії про Шацького, тож нових кримінальних романів від нього більше не буде.
Пояснення виявилося відвертим і несподіваним. Міловшевський зізнався, що більше не почувається комфортно, пишучи про вбивства та насильство. На його думку, жорстокості й так забагато як у сучасній культурі, так і в реальному житті, тому він не хоче робити її джерелом власного успіху.
У рішенні Мілошевського багато хто побачив паралель з історією Артура Конан Дойла, який свого часу також намагався попрощатися зі своїм найпопулярнішим героєм — Шерлоком Холмсом. В обох випадках автори свідомо відмовилися від персонажів, що приносили їм найбільшу славу та комерційний успіх.
Другий старт, який теж став успішним
Надалі Зиґмунт Міловшевський довів, що письменник, якого знають завдяки одному жанру, не приречений залишатися його заручником. Після завершення історії про Шацького, письменник почав новий етап і знову привернув увагу читачів.
Ще у 2013 році, паралельно з роботою над романом «Гнів», вийшла книга «Неоціненний» (Bezcenny) — пригодницько-шпигунський роман про пошуки зниклих творів мистецтва. У 2018 році завдяки видавництву Amazon Crossing твір вийшов англійською мовою.
Згодом ще з’явилися книги, що продемонстрували інший бік автора. У 2017 році Міловшевський опублікував роман «Як завжди» (Jak zawsze) — іронічну історію кохання з елементами альтернативної історії Польщі, перекладену, зокрема, французькою. У 2020 році вийшов трилер «Питання ціни» (Kwestia ceny), в якому знову з’являється героїня-мистецтвознавиця, знайома читачам за романом «Неоціненний».
Зиґмунт також досягнув успіху у створенні текстів для кіно й телебачення. Разом із братом Войцехом, який теж є письменником, він написав сценарій до кримінального телесеріалу «Прокурор» (Prokurator).
У 2020 році Зиґмунт Міловшевський отримав почесну нагороду «Великий калібр» за внесок у кримінальну літературу. Раніше її лауреатами ставали такі відомі автори, як:
- Борис Акунін;
- Ю Несбьо;
- Геннінг Манкелль;
- П’єр Леметр.
Більшість людей, що досягли якихось висот, продовжують рухатися далі в тому ж напрямі. Зиґмунт Міловшевський пішов протилежним шляхом, але це не завадило успішному розвитку його кар’єри. Він припинив писати про жорстокість і насильство, хоча завдяки цим темам був на піку популярності. Чесність Мілошевського перед самим собою та аудиторію принесла йому новий етап творчого визнання.